СТАТЬИ

Верещак Е.В.

До недавнего времени, препараты кокаина, в частности, кокаина гидрохлорид, достаточно широко использовались в медицинской практике как местный анестетик, а также как средство для купирования опийной абстиненции.

На территории Украины употребление кокаина у большинства пациентов носит эпизодический характер, что во многом обусловлено поисковым поведением, с одной стороны, и дороговизной наркотика, с другой. Единичные пробы кокаина больные описывают по-разному, что во многом обусловлено установкой на ожидаемый эффект. Формы введения разнообразны и зависят от сроков наркотизации, один из самых распространенных - нюханье, второй по значимости - инъекционный (внутривенное введение), жевание и курение менее распространено. Первые пробы кокаина вызывали у больных эйфорию, релаксацию, прилив сил, ощущение счастья. В течение двух недель возникала потребность в регулярном приеме наркотика, формировалась потребность в увеличении дозы и кратности приема до 3-5 раз в сутки и более. Систематический прием приводил к повышению толерантности от 1 до 8 грамм кокаина, менялся путь введения - от интраназального до инъекционного (внутривенного). По нашим наблюдениям, инъекционный способ введения становится наиболее значимым при формировании системного приема и увеличении сроков наркотизации.

Проблема опіоїдної залежності у нашому суспільстві залишається актуальною. Тому подальше вивчення клінічної картини, вдосконалення лікувальних підходів, реабілітаційних заходів дозволить якісно і ефективно надавати кваліфіковану медичну допомогу наркохворим та їх сім’ям.

Вивчення впливу психоактивних речовин (опіоїдних анальгетиків) на формування абстинентного синдрому проводилося у хворих наркологічного профілю, які перебували на стаціонарному лікуванні в наркологічній клініці. Діагноз встановлювався відповідно до клініко-діагностичних критеріїв української наркології і рубрифікувався відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду: F11.3 (Психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Стан відміни).

Не сама наркотична речовина, а свідоме прагнення
скористатися нею перетворює людину на наркомана
Радо

Вважається, що прийом психоактивних речовин у адиктивних пацієнтів несе короткочасну адаптацію, зменшує, а то і зовсім знімає психологічну уразливість. Сам факт прийому психоактивних речовин багатьом дає відчуття влади і переваги над людьми, ситуацією, життям. Володіння «секретом» збудження біологічних тканин (тіла), стирання стереотипних уявлень про людину, здатність змінювати звичну картину світу породжує своєрідне «розуміння» в середовищі наркозалежних один одного, як би виділяючи їх в окрему категорію людей, що володіють, на відміну від більшості, «таємними знаннями-відчуттями». Але каверза полягає в тому, що розкручування відбувається на рівні егоїзму, гордині і самозвеличування, розвиток духовних структур припиняється, людина поступово деградує. Замість ілюзорної свободи, володіння Всесвітом наркозалежний стає заручником дешевого кайфу, який остаточно виснажує всі системи організму, переводячи його на служіння тварному єству. Розумові процеси сповільнюються, стають односпрямованими, режим життя, роботи підпорядкований одній меті – добутку та вживанню наркотичної речовини. Наркоманію можна розшифрувати, як стан життя у наркотичній комі, вирватися з якої хвора людина не завжди може самостійно.

В наркоориентированнной молодежной среде остается популярным познание себя и окружающего мира через стирание границ привычной картины мира. Свойственное человеческой природе любопытство толкает многих юных искателей измененного восприятия на эксперименты с собственным сознанием. Возрастающая потребность в подобных экспериментах со своим психическим и физическим здоровьем, возможно, объясняется уже сформировавшимся стереотипным типом реагирования на все, что связано с “нестандартно-авантюрным” мышлением и поведением в подростковой и молодежной среде.

Международная статистическая классификация болезней и проблем , связанных со здоровьем (англ. ICD-10 International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems, МКБ-10 ) — документ, используемый как ведущая статистическая классификационная основа в здравоохранении. Периодически (раз в десять лет) пересматривается под руководством ВОЗ. МКБ-10 является нормативным документом, обеспечивающим единство методических подходов и международную сопоставимость материалов.

В настоящее время действует Международная классификация болезней Десятого пересмотра (МКБ-10, ICD-10).

Целью МКБ является создание условий для систематизированной регистрации, анализа, интерпретации и сравнения данных о смертности и заболеваемости, полученных в разных странах или регионах и в разное время. МКБ используется для преобразования словесной формулировки диагнозов болезней и других проблем, связанных со здоровьем, в буквенно-цифровые коды, которые обеспечивают удобство хранения, извлечения и анализа данных.
МКБ стала международной стандартной диагностической классификацией для всех общих эпидемиологических целей и многих целей, связанных с управлением здравоохранением. Они включают анализ общей ситуации со здоровьем групп населения, а также подсчёт частоты и распространенности болезней и других проблем, связанных со здоровьем, в их взаимосвязи с различными факторами.